Знаменний розспів — одноголосний неметризований церковний спів, що усталився в Київській Русі після хрещення 988 року на основі візантійської традиції, збагаченої місцевим мелосом. Назва походить від давніх нотних знаків — знамен (або «крюків»), якими записували наспіви задовго до появи лінійної нотації.
Мелодика знаменного розспіву — плавна, споглядальна, підпорядкована слову молитви й системі восьми гласів (модусів). Це наймолитовніший, найаскетичніший пласт нашої музичної давнини, що століттями лунав у храмах Русі-України. Знаменний розспів став підґрунтям, на якому згодом зросли пишні барокові форми — партесний спів і духовний концерт; сьогодні його автентичне звучання відроджують дослідники давньої української музики.
