Романтизм — це музика «серця». Композитори прагнуть передати найглибші переживання: любов, тугу, страх, екстаз, загадку смерті. Виникають мініатюрні жанри (ноктюрни Шопена, інтермецо Брамса), програмна симфонія (Берліоз «Фантастична»), музична драма (Вагнер).
Розширюється оркестр (у Малера — понад 100 виконавців), збагачується гармонія, з'являється хроматизм (Вагнер «Трістан і Ізольда» — твір, що похитнув традиційну тональну гармонію). Це епоха віртуозних соло, де головним героєм часто стає композитор-виконавець (Ліст, Паганіні, Шопен). Україна має своїх романтиків: Микола Лисенко — батько української національної школи, написав оперу «Тарас Бульба», цикли романсів, фортепіанні твори на українські теми.
